Сообщения

Сообщения за июль, 2022

Нотатки Вараксіна про ярмарки у Бахмуті в 1892 і 1894р та інформація про їх підприємства

Изображение
  Хочу подякувати Григорію Соколовському за підказки, в дописі використані фото Бахмутського краєзнавчого музею Спочатку трохи про те, хто такі Вараксіни. У 1850 Ф. І. Вараксін пише:  "...Владѣя весьма небольшимъ имѣніемъ и вполнѣ сознавая пользу и необходимость сельско-хозяйственныхъ машинъ, естественно, я пришелъ на мысль, упростить и удешевить эти машины, и чрезъ то сдѣлать ихъ доступными и для небогатыхъ владѣльцевъ. Я началъ съ вѣялки. Признавая по опыту лучшею изь всЬхъ извѣстныхъ вѣяльныхъ машинъ Американскую, я взялъ ее за образецъ для достиженія предположенной мною цѣли..." У 1851 р. вже дає наступне оголошення "О ВѢЯЛКАХЪ. Движимый чувствомъ желанія истинной пользы на поприщѣ сельскаго хозяйства, я предлагаю имѣть желающимъ усовершенствованную мною Американскую вѣялку, описанную въ 54 № Земледѣльческой Газеты 1850 года, и сдѣланную подъ моимъ наблюденіемъ, съ 10-ю рѣшетами, по 25 р. сер. за экземпляръ, въ половину дешевле изготовляемыхъ въ С. Петербургѣ и М

Життя та традиції гончарів села Богородичне

Изображение
  С. Богородичное, Изюмск. у., Харьков. губ. 21-го января 1896 г. Часто приходится слышать отъ нашего крестьянина справедливыя жалобы на малоземелье, неурожаи, отсутствіе работы и тому подобныя бѣдствія, которыя въ изобиліи сыпятся на него со всѣхъ сторонъ. Но нерѣдко приходится и его самаго упрекнуть въ неумѣлости пользоваться находящимися у него подъ рукою средствами для борьбы съ нуждой. Этотѣ справедливый упрекъ слѣдуетъ въ особен­ ности послать нашимъ Богородичанамь и ихъ со­ сѣдямъ, совершенно игнорирующимъ, напримѣръ, нѣкоторыя мѣстныя производства, могущія не только поддержать, но и дать полное обезпеченіе ихъ существованію. Не говоря уже о томъ, что   близость и обиліе лѣса въ нашей мѣстности могли бы создать среди нашихъ мужичковъ особый видъ кустарной промышленности, у нихъ, напримѣръ, есть подъ рукою всѣ средства для того, чтобы развить гончарное производство. Это по­слѣднее въ нашемъ Богородичномъ и сосѣднихъ селахъ находится на пути къ полному изчезіювенію и, замѣчате

Історія життя одного лікаря з Донеччини, що вдерся до царста Нептуна

Изображение
Гуляр Сергій Олександрович ПРОФЕСОР ВІДДІЛУ ЗАГАЛЬНОЇ ТА МОЛЕКУЛЯРНОЇ ПАТОФІЗІОЛОГІЇ ІНСТИТУТУ ФІЗІОЛОГІЇ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ НАН УКРАЇНИ Доктор медичних наук, професор, академік Української академії інформатики, Академії технологічних наук України, Нью-Йоркської академії наук. "Я розпочав із хірургії, далі пішла анестезіологія, потім мої інтереси трансформувались на підводну медицину і фізіологію, а там уже й екологічна медицина, високогірна, арктична й антарктична. В усьому спільне є те, чим цікавлюсь все життя: можливості людського організму в екстремальних умовах" 1. Життя на Донеччині Гуляр Сергій Олександрович (04. 11. 1942, с. Нейгейм, нині Великоновосілків. р-ну Донец. обл.) навчався лікувальної справи у Донецьку медичному інституті, який закінчив з відзнакою у 1965 році. Спортсмен-розрядник з мотоспорту та підводного плавання, а зі часом – професіонал (водолаз 1 класу). Паралельно 3 роки працював ургентною хірургічною медсестрою у лікарнях Донецька. Хірургічну

Листи селянина Бахмутського повіту до Яворницького

Изображение
    Яворницькому писало багато людей серед них і селянин з села Шахове Бахмутського повіту (  Шахове на мапі   ), але селянин виявився не простий, а доволі активний знав Рєпіна, приймав участь у першій російській революції,  будував кооперації, потім став гласним повітового земства , був членом правління повітового Союзу кооперативів, писав вірші, в 1927р був позбавлен виборчих прав. № 51. ЛИСТ О. І. БІЛОГРУДА 13.03.1896 Санкт-­Петербург – Санкт-­Петербург Петербург 13 марта Отак мій батечку, буває з людьми у світі, що шукає гляди другий тієї долі […] душевної розмови тихого мудрого, живого людс[ь]кого слова (воно то наче дається й легко як поглянеш, а иноді то аж заплачеш його шукаюче). Гляди й знайшов, зострів премудрую людину чи то судьбина догодила йому вже так; а чи другою якось стежкою прийшов. Туди, де стрілися, не знаю, що довело його й звичайно зострівшись руку подали один другому, посідали, погомоніли, поспівали і давнє, миле нагадали пісні ті… Мудрець співав. А дур