Etnografo Donetz

  Село, а потім селище Залізне це правобережна частина сучасного селища Нью-Йорк, не треба плутати з сучасним Залізним, що було до декомунізації Артемове, а до рад. влади Неліпівський рудник. В радянському союзі розуміли силу пропаганди, її можна поширювати по різному, через газети, журнали, театр, кіно, виступи партійців перед масами. А для цього треба площі, місця де це можна робити, ці місця мають привертати увагу населення, щоб у нього виникало почуття захоплення і ноги самі несли вас туди. В Донбасі працювали залізничні вагони кінотеатри, відправляли в тури театри з різними постановами, використовували старі клуби, та переобладнували під них якісь цехи націоналізованих підприємств, що простоювали чи інші великі будівлі і в 20-х почали будувати нові палаци культури в містах та селищах, а в 30-х добрались до сел. Перший звуковий кінотеатр в СРСР був відкритий в Москві в 7.10.1931р. А в 1934роц і в с. Залізному побував Павло Лім і ось що він написав. " За кукурузным полем,

Сортир на залізничній станції Майорська фото надав Михайло Кулішов Є природні людськи потреби і вони не змінюються нам треба дихати, їсти, пити, ходити в туалет. Але змінюються технології, тому змінюється як це миробимо, де ми це робимо, змінюється ритуал дійства. І так поговоримо про сортири та клозети, на початку XXст, що використоовували у нас. 1. То, чим ми користуємося сьогодні  це так званий ватер-клозет. Думаю зрозуміло чому ватер. А Унітас це назва однієї з систем ватер-клозетів, і тоді воно не асоціювалось у людей тільки з туалетом В домах де не було водопроводу використовували інші типи наприклад земляний клозет, пудер клозет, інш. 2. Земляні клозети влаштовуються або у вигляді пудер-клозетів, тобто крісла зі змінним відром, або з постійним, з якого засипані землею екскременти провалюються безпосередньо по фановій трубі у вигріб. На малюнку 2 показано влаштування земляного клозету м. Тимоховича. Тут кришка під очком з'єднується залізними важелями з особливим чавунним візк

  Городництво та болгари Антон Мітов (болгарський митець) - Старозагорска кебапчийница. Ситуація по різним повітам Катеринославського губернії з городами та вирощуванням овочів була майже однакова. Городництво не носило промисловий характер, вирощували лише для себе, крім приміських населених пунктів, що збували овочі в місті (але треба розуміти, що міст тоді було небагато, центом губернії було місто, центром повіту було місто, і були ще позаштатні міста як наприклад місто Слов'янськ в Ізюмському повіті). Але зростання безземельного населення що прийшло на рудники, фабрики, заводи потребувало багато провізії. На 1886р в Бахмутському повіті займалось городництвом 20 сімей у селищах і ще 8 сімей на рудниках та біля залізничних станцій. Збували овочі в Бахмуті, Юзівці на великих залізничних станціях і рудниках. Земство розуміло цю проблему і організовувало курси з городництва для вчителів народних училищ, щоб ті передавали знання вже своїм учням. Організовувало сільско-господар