Історія життя одного лікаря з Донеччини, що вдерся до царста Нептуна

Гуляр
Сергій Олександрович

ПРОФЕСОР ВІДДІЛУ ЗАГАЛЬНОЇ ТА МОЛЕКУЛЯРНОЇ ПАТОФІЗІОЛОГІЇ ІНСТИТУТУ ФІЗІОЛОГІЇ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ НАН УКРАЇНИ

Доктор медичних наук, професор, академік Української академії інформатики, Академії технологічних наук України, Нью-Йоркської академії наук.

"Я розпочав із хірургії, далі пішла анестезіологія, потім мої інтереси трансформувались на підводну медицину і фізіологію, а там уже й екологічна медицина, високогірна, арктична й антарктична. В усьому спільне є те, чим цікавлюсь все життя: можливості людського організму в екстремальних умовах"

1. Життя на Донеччині

Гуляр Сергій Олександрович (04. 11. 1942, с. Нейгейм, нині Великоновосілків. р-ну Донец. обл.) навчався лікувальної справи у Донецьку медичному інституті, який закінчив з відзнакою у 1965 році. Спортсмен-розрядник з мотоспорту та підводного плавання, а зі часом – професіонал (водолаз 1 класу). Паралельно 3 роки працював ургентною хірургічною медсестрою у лікарнях Донецька. Хірургічну діяльність (черевна хірургія, травматологія, анестезіологія) продовжив у лікарні м. Дзержинська Донецької області одночасно з викладанням хірургії та фізіології у Дзержинському медичному училищі (1965-68), а потім – у Донецькому державний університет (1968-73)

Перший вагомий внесок у підводну фізіологію було зроблено С.О.Гуляром у 1966-70 рр., коли їм було виявлено фазність адаптації до гіпербарії та доведено можливість багатодобового перебування людини під водою. Результати стали загальновизнаною основою для розробки методів оптимізації режимів тривалого підводного перебування (1966-67). Ці дані були отримані в умовах підводних лабораторій «Іхтіандр-66-68», які увійшли до провідної десятки світових експериментальних споруд, а в СРСР були першими. Частину досліджень С.О.Гуляр виконав на собі, будучи акванавтом підводної лабораторії «Іхтіандр-67». На той час були також розроблено оригінальні прийоми дослідження вищої нервової діяльності людини під водою та проведені перші підводні спостереження індивідуальної та групової психології акванавтів. В окремих експериментах було досягнуто найбільш тривалого автономного перебування (36-годинного) людини у спеціальному скафандрі з індивідуальними системами життєзабезпечення (1970) та створено першу (1969-70) базу фізіологічних даних акванавтів у різних видах захисного спорядження та підводних геологобурових робіт. Проведено багатодобові дослідження термозахисту та харчування людини в екстремальних умовах виживання після морських аварій (1968).

В 1971 року захистив кандидатську дисертацію «Функціональні зрушення в організмі людини під час перебування у підводних лабораторіях на малих глибинах»

2. Проект "Іхтіандр"
Свою першу в СРСР підводну лабораторію " Іхтіандр - 66 " молоді заповзятливі дослідники збудували лише на два роки пізніше за славнозвісний дім Кусто . Оскільки більшість із них були медиками , то й завдання поставили перед собою відповідні

Отже, анкетні дані. Ім'я - "Іхтіандр". Батьки - Олександр Бєляєв і Жак-Ів Кусто. Дата народження – 30 березня 1966 року. Місце народження - Україна, Донецьк. Склад сім'ї – 100 аквалангістів віком від 18 до 50 років. Освіта - технічна та медична. Кошти для існування — пайові внески членів сім'ї та допомога друзів, донецьких організацій. Чи є родичі в інших містах, за кордоном, так, є, і чимало...

відео звіт про "Іхтіандр-67"

відео звіт про "Іхтіандр-68"

Далі як згадує Сергій Олександрович: "Нажаль, потім проект перетнувся з ВМФ, у яких були більш скромні результати, було сфабриковано кримінальну справу: де взяли метал для підводного дому? Пішло-поїхало, І хоча крамоли не знайшли, та чудову справу поховали"

3. Переїзд до столиці

З 1973 по 1980 р. працював молодшим, а потім старшим науковим співробітником лабораторії прикладних проблем (зав. А.З.Колчинська), а з 1980 р. - завідувачем лабораторії, відділу підводної фізіології Інсти­туту фізіології ім О.О. Богомольця НАН Ук­раїни. Сергій Олександрович вивчає фізіо­логічні механізми адаптації організму людини до екстремальних умов довкілля: підводних, гіпербаричних, морських, гірських, арктич­них, антарктичних, радіаційно та хімічно заб­руднених. Уперше у світовій практиці зану­рень у підводній лабораторії “Черномор” та на глибинах континентального шельфу ним було охарактеризовано кисневі режими орга­нізму людини за умов підвищеного тиску ба­гатокомпонентних газових сумішей. Розкриття патогенезу “інтегрального синдрому високо­го тиску” дозволило розробити лікувально- профілактичні заходи щодо збереження здо­ров’я і працездатності акванавтів, підвищення ефективності та безпеки їх праці.

У 1983 р. С.О. Гуляр захистив докторсь­ку дисертацію “ Респираторные и гемодинамические механизмы регуляции кислородньх режимов организма человека при гипербарии”.

Всупереч традиційному підходу до засто­сування підвищеного вмісту кисню в дихаль­них газових сумішах, що вів до розвитку “кис­невої” патології, С.О. Гуляром до­ведена відсутність артеріальної гіпоксемії при нормоксії дихального середовища підвищеної густини. Він запропонував новий ефективний метод біологічної корекції парціального тиску кисню в гіпербаричних умовах за даними ди­намічного аналізу кисневих режимів організму.

Опрацювання оригінальних методичних прийомів дозволило розробити для умов ре­альних шельфових занурень в Арктиці експер­тну систему розрахунку енерговитрат акванавтів та режимів їх праці. Під час уні­кальних досліджень дихання людини у гіпер­баричному неоновому середовищі на глибинах, еквівалентних 2500 м (за гелієм), та екстре­мальній його густині було виявлено та описано невідомий раніш респіраторний синдром висо­кого опору, провідним феноменом якого є ос­циляції дихальних потоків у бронхах (1988).

Результатом роботи у галузі підводної фізіології стали монографії: “Организм че- ловека и подводная среда” (1977) та “Транс­порт респираторньїх газов при адаптации че- ловека к гипербарии” (1988).

В розробленій С.О. Гуляром технології реабілітації здоров’я акванавтів після сатура­ційних занурень на глибинах континенталь­ного шельфу принципово новим внеском була експериментально доведена можливість вико­ристання адаптації до високогірної гіпобарії для прискорення реадаптації після тривалої гіпербарії. На початку 90-х років було ство­рено теоретичне підгрунтя С.О. Гуляром ком­плексної технології забезпечення працездатності та безпеки людини у підводних умовах.

З 1996 р. С.О. Гуляр розробляє нові напрямки досліджень, пов’язані з екологіч­ною, морською та антарктичною медициною. Він очолив напрямок “Антарктична медици­на”, ставши його першим науковим керівни­ком. Було досліджено нові феномени, що виникають під впливом довгочасного пере­бування в Антарктиді в регуляції серцево- судинної системи, мінерального балансу, інди­відуальної та групової психології, а також виконано перші наукові підводні занурення в акваторії станції “Академік Вернадський”.

Вивчаючи антиоксиданти як захист водолазів-глибоководників, С.О. Гуляр упер­ше побачив зв’язок між їх протиперекисною дією на клітинній мембрані та біофізичним впливом поляризованого світла, яке також впливає на її молекулярну реконфігурацію (1998). Поглиблення досліджень у цьому напрямку дозволило розробити фундамен­тальне підгрунтя для фізіотерапії БІОПТРОН-поляризованим світлом. Зокрема, у твор­чій співдружності з Ю.П. Лиманським дове­дено факт рецепції поляризованих електро­магнітних хвиль точками акупунктури, що дало можливість запропонувати для практич­ного використання технологію неінвазивної анальгезії. Подальші дослідження дали змо­гу розробити концепцію функціональної си­стеми електромагнітної регуляції організму (2000). Такий підхід зробив можливим ви­користання електромагнітної поляризації для лікувального впливу на вісцеральні системи, корекції розладнать імунітету, синдрому елек­тромагнітної депривації. С.О. Гуляру вдало­ся знайти спільні ознаки патофізіологічних механізмів розвитку станів, що виникають при гіпербарії та електромагнітній депривації, що уможливило успішне клінічне впровадження теоретичних розробок.

Дані досліджень останніх років знайш­ли відображення у монографіях “Антиокси­дантний

4. Моделювання історичних переходів на козацьких та стародавніх суднах та міжнародних підводних археологічних експедицій.

Залишаючись ентузіастом вивчення впливу на організм людини екстремальних факторів, С.О.Гуляр у 2000-2007 рр. здійснив вісім експедицій на копії старослов'янської тури, пройшовши в натурних умовах за історичними шляхам «З варяг у греки» та українських козаків «на Тамань», «Шовковому» та «Бурштиновому» шляхах, забезпечуючи медичні та екологічні дослідження. Окрема серія у 2006-2008 роках. - Міжнародні підводні археологічні експедиції з вченими США, які завершилися відкриттям понад 400 невідомих підводних об'єктів різних епох, зокрема візантійського судна з амфорами

Спогади Сергія Олександровича з кількох походів

Використовуючи древні креслення та описи, вони спорудили три такі парусно-гребні кораблі. У 2000 – 2001 роках човна «Княгиня Ольга» повторила легендарний «Шлях із варяг у греки» – були пройдені південна та північна частини маршруту від Санкт-Петербурга до Стамбула. Копія козацької чайки «Богун» у 2002 році подолала відстань від Києва до Чорного моря, а згодом навколо Кримського півострова на Тамань. І, нарешті, остання до цього часу водна подорож команди Воронова – відтворення річкового варіанта торгової магістралі «Великий шовковий шлях». Експедиція на драккарі «Сварог» відбулася минулого літа.

Сергій Гуляр розповів про фізіологічні дослідження, що проводилися в «польових» умовах. Вчені вивчали вплив на людину сонячного проміння - адже більше місяця члени команди провели на відкритому повітрі. У всіх трьох подорожах проводились огорожі річкової води. З'ясувалося, що на півночі України, на кордоні з Білоруссю, вміст металів – зокрема, стронцію – у дніпровській воді вищий майже втричі. Чорнобильська катастрофа нагадує про себе і через 17 років...

25.07.2005 до Києва повернулася наукова експедиція "Бурштиновий шлях". На човні "Сварог" — точної копії бойового корабля вікінгів, представники України, Польщі, Литви та Білорусі пройшли торговими шляхами, які в давнину пов'язували Київську Русь із Північною та Центральною Європою. Цим маршрутом ніхто не ходив уже 520 років.

Загорілих мореплавців біля причалу речпорту зустрічали рідні та журналісти. Хлопці, безумовно, втомилися, але на вигляд були дуже вгодовані. Адже коком у них служив справжній професор медицини Сергій Гуляр, котрий годував їх з науки. У меню входили страви вікінгів та давніх слов'ян. Двічі на тиждень обов'язково подавалася юшка з місцевої риби, каші готувалися за старовинними рецептами. Варили вони і "мудрий козацький борщ" із обсмажених овочів. Жартома Сергій розповів, що, як справжні вікінги, вони робили набіги на хлібні магазини в прибережних селищах, а заразом купували там і овочі. Сало ж, звісно, ​​було своє.

5. Доробок та нагороди Сергія Олександровича 

Загалом, маючи за собою понад 150 наукових експедицій та 46-річний експериментальний досвід, С.О.Гуляр накопичив величезний науковий багаж, узагальнений у 425 публікаціях, зокрема. 19 монографіях, 11 винаходах та у виступах на численних професійних конгресах в Україні та за її межами. Він обраний дійсним членом Американського товариства підводної та гіпербаричної. медицини (UHMS) та Європейського підводного баромедичного товариства (EUBS), Американського національного географічного товариства, Академії технологічних наук України, Академії інформатики України, членом Спеціалізованої вченої ради з захист докторських дисертацій, редколегій міжнародних журналів (“Polish Hyperbaric Research” та “ Journal of Health Sciences of Radom University”, Poland), віце-президентом Федерації підводного спорту України. Він являється засновником книжкової серії «Високі технології довголіття» (12 найменувань). 

Діяльність С.О.Гуляра належним чином оцінена Президентом України, Церквою України та міжнародними професійними товариствами: Man of the Year – 2003; 1990-2006 (USA), Медаль Зеттершторма (1998, Швеція), Почесна Грамота Президента України (2001), Орден Архістратига Михайла (2001), Почесна Грамота Національної Академії Наук України (2003), Орден Козацької слави (2003), Медаль Президента України (2008).