Листи селянина Бахмутського повіту до Яворницького
Яворницькому писало багато людей серед них і селянин з села Шахове Бахмутського повіту ( Шахове на мапі ), але селянин виявився не простий, а доволі активний знав Рєпіна, приймав участь у першій російській революції, будував кооперації, потім став гласним повітового земства, був членом правління повітового Союзу кооперативів, писав вірші, в 1927р був позбавлен виборчих прав.
№
51. ЛИСТ О. І. БІЛОГРУДА
13.03.1896 Санкт-Петербург – Санкт-Петербург
Петербург
13 марта
Отак мій батечку, буває з людьми у світі, що шукає
гляди другий тієї долі […] душевної розмови тихого мудрого, живого людс[ь]кого
слова (воно то наче дається й легко як поглянеш, а иноді то аж заплачеш його
шукаюче).
Гляди й знайшов, зострів премудрую людину чи то
судьбина догодила йому вже так; а чи другою якось стежкою прийшов. Туди, де
стрілися, не знаю, що довело його й звичайно зострівшись руку подали один другому,
посідали, погомоніли, поспівали і давнє, миле нагадали пісні ті… Мудрець
співав. А дурень? А дурень слухав і дрімав.
То так і я
проспав той час прийому, на який указали Ви міні, давши свого адреса і опісля
уже не прийшлось вирваться за анахтинс[ь]кою роботою
А Боже як би то хотілось погомоніти з Вами, бо таки
є дечого багато попитать у Вас, а Ви багато знаєте всього такого, чого б і міні
хотілося хоч крихотку знать.
Бувайте ж здорові.
Оце я пишу, а сам думаю, що воно не захвате уже Вас
тут.
Бо вчора не поспів докінчать, а сьогодні уже 14-те,
а Ви казали, що будете тільки до чотирнадцятого. Ну а може забарились і не
виїхали 14 знов думаю тоді все таки слава Богу. Тоді буду просити Вас зробити
спасибі Вам мітку на Словарі Польс[ькому] і наш мал[оросійський] чійого вони
збору, бо я забув
Та буд[ь]те ласкаві скажіть Вашого вседневного адреса, міні хочеться не загубить сліду Вашого. А до того бувайте здорові, од щирого серця дякую Вам за ті вірші, які співали ви за столом у И. Е.* Я і досі твердю все те, що осталось у памняті.
Уважающій Вас
Л. Білогруд.
Загородн[ий] просп[ект]. дом 40, кв. 31
ДНІМ. Арх‑12480. Адреса: «[СПб.] Пески, угол 7й ул.
и Дегтярной, дом № 26/30, кварт[ира] генерала Лукашова»
* мається
на увазі Рєпін І.Ю.
№
52. ЛИСТ О. І. БІЛОГРУДА
11.08.1896 с. Шахове – Варшава – Херсон
с. Шахово
1896 року
Ав[густа] 11.
Ще як приїхав тіки до дому с Петинбурга, кортіло
написати Вам, Батьку; де що розказать, розпитать, погомоніть, бо самому якось
тяжко, самому носити свої думи а це зібрався таки, може і не впопад, може Вас
немає в Варшаві; а я на Варшаву таки поглядаю, бо більше не знаю де Вас шукать
Знаєте, що Батечку мій Димитрій Івановичу! Я був на
могилі нашого Тараса Григоровича: тото нагодував своє серце!! Воно молилось,
ридало і любовалось, дивлячись навкруги і згадуюче все, все те, що пронеслося
над головою поэта, все воскресло… но какое то тепло навеянное в душу мою взяло
верх і я згадуюче «заповіт» был рад и благодарил друзей поэта, що хоч едыну
его волю, останне желание его уволнылы и так прекрасно!! Хотілось що-небудь
сказать поэту и друзьям его, душа просилась вилитись словом, та ніде було
вписать, ні на чім, і міні жалко стало, що немає книги на могилі, де можна б
було що-небудь сказать!…
Я читал исторію; попалась и «кулишовська», ну та й
лається вражій дід, та так таки все і всіх лає, що і сякі і такі, ще за козаків
хоч і зливсь я на його, та ще не так, а як слухаю, що і наш Батько Тарас у тій
чести, так прямо таки не в моготу стало терпіть. І щастя його, що я не знаю, де
він живе, та чи й живий, а то б я йому Вражому дідові всю бороду обірвав бе,
якщо є вона в його
Не читав тіки ще Ваших «запорожців». Все собачі
злидні поміхою. Тепер уже скоро приобріту тіки все ж таки ждать гірко, хочеться
зараз, а воно ніззя…
Я получив недавно листа од Ильи Ефимовыча. Спасибі
йому ділиться зо мною своєю поїздкою і пробуванням у Москві, гримає на мене, що
не був на вашому читанні, міні самому було і тепер жаль того, що упустив, та
нічого не подієш, не вернеш
А я таки віршую помаленьку, тіки коротеньке дещо,
хотілось бе докончить свою «Сироту». Здається і добра б штучка була, та ніяк не
верну тих думок, що лежать в основі її. Жду, жду, а вони все не вертаються.
Вертаються, та другі, вони й похожі на перві та не ті, а протів своїх убежденій
не хочеться писать
А Вас як Господь милує?
Бувайте здорові, дай господи Вам силу побільше
надрюкувать про нашу Україну.
Искренно уважающий ласку и доброту А. Білогруд
Адрес: Дружковка, к[урско]-х[арьковско]-аз[овской]
ж[елезной] д[ороги]. с. Шахово.
ДНІМ. Арх‑12481
№
53. ЛИСТ О. І. БІЛОГРУДА
[1929,
червень] с. Жовтневе (Шахове) – Дніпропетровськ
с. Шахово
(Жовтневе) – Дніпропетровськ
Шановний
Дідусю Дмитро Іванович!
Знаю, що Ви не вгадаєте, хто се пише. Дуже давно і
мало зустрічались ми; тоді ще я був молодий і певний сили і надій, а Ви вже й
тоді були підтоптана людина… але оце недавно дізнався я, що Ви ще живий, але ж
на перед треба сказати Вам, хто я. Я той, у якого Ви спостерігали «іскру божу».
Я той, що познайомив мене з Вами дорогий міні Ілья Юхимович Рєпін, у якого ми
і потім зустрічались, де Ви ба[га]цько міні дечого розказували, коли я жив у
тодішн[ь]ому Петербурзі і хотів добитися до академії…
Давня річ, що й казати, тепер уже і я дід (стоптався
зовсім на громадській роботі) і запевно Ви не пригадаєте, та вже чи пригадаєте
чи ні, а в мене є прохання до Вас.
Міні перед смертю страшенно кортить погомоніти з
Ільєю Юхимовичем, та не знаю, де він і чи живий він, прочитав якось у газеті
замітку, чи то у 22 чи 3-му році, що «знаменитий художник Репін голода в
Финляндії» і з того часу не чую нічого і от тепер пригадав, що Ви з ним були
приятелі, то може Ви знаєте, що за нього, так будь ласка, скажіть, де він і що
з ним, якщо він живий, то він запевно у Финляндії у Куокала, бо коли б
повернувся до Росії, то певно було б чути.
Шануючий Вас селянин А. Білогруд.
Адреса: Поштовий відділ Ново-Економічне на
Артемівщині село Жовтневе (Шахово) Олександру Ільковичу Білогруду
ДНІМ. Арх‑12479.
№
54. ЛИСТ О. І. БІЛОГРУДА
1.07.1929
с. Жовтневе (Шахове) – Дніпропетровськ
с. Жовтневе
(Шахово)
Ой як я радий, як я радий, шановний Дідусю, Дмитро
Іванович! Радий не тому тільки, що Ви живий і не збираєтесь умирають, але й
тому, що працююче як і ранійше на користь рідному краєві, не забули й того
хлопця, що з селянської темноти виринув у Петербурзі глянуть на сяйво світу і
пошукати між людьми настоящих людей – творців культурного життя і його красоти
і міні пощастило: через доброго, щирого і теплого Іллю Юхимовича1, котрий
привітав мене по-батьківські, я зустрівся з Вами і хоч з того часу багато літ
минуло і багато дечого в моєму житті перевернулося, але ж Ваші щирі добрі ясні
обличчя в життєвих турботах не згасли в душі моїй
Тепер уже й міні 60 років, уже і я посивів: тяжка
громадська робота, серед темряви занехаїного і пригніченого народу і байдужости
інших верств людності зарання постаріли мене… але ж почну порядком
З того часу як не проліз я в академію, може через ті вірші, які подобались Іллі Юхимовичу краще ніж моє малювання, я став думать, якій роботі віддати себе надалі і заробляюче шматок хліба малюванням – взявся за навуку, блукаюче по городах нашого краю, моїм спочивком і розвагою були книжки і природа. Здобувше чимале знання вернувся в рідне село, збудував хату, думав одружитись і хазяйнувати, але ж не одружився, а хазяїнувати почав, увійшов у моду і скоро зробився громадс[ь]ким діячем. У [1]906 році за виступлення протів влади попав до тюрьми, після став працювати абачливіш на культурно просвітній ниві, будував кооперації, потім став гласним повітового земства
– був членом управи, був членом правління повітового Союзу
кооперативів. В революцію занедужав, вернувся в село, пограбований білими,
тепер пасічникую. Маю 25 вуліків доброї б[д]жоли і так живу, не втручаючись ні
в які громадські справи, бо в 27 році мене позбавили виборних справ (як
організатора петлюровщини), чи щоб то… Отака повис[т]ь, замкнули рота,
пригнітили мозок
Це я так, скомкав усе до купи, се як бе розказати
стіки пережито, стіки витримано бізглуздя, обіди і прикростей. Та нехай їм
хрін, а головне, як у [1]906 році, так і тепер, погоня тіки за те, що людина
пряма, не вміє кривить душею. А так як вона на селі провадила своєрідну
культуру і горювала горем народнім, то на думку сучасних місцевих діячів,
людина небезпечна. Треба придушить і придушили і я мовчу: літом у лісі гуду
укупі з б[д]жолами, а зімою в хаті за верстаком і роботою вуліків і як инколи
та й виллет[ь]ся отака пісня:
Ой ждали, ждали люде потомлені
Зімою лютою, весни чудової!
Сонечка ясного! тепла погожого!
Пісень, веселощів, життя превольного не діждалися…
В негоду з
бурями сніги розтаяли,
Піс[ь]ні веселії, вітри розмаяли,
Тучами-хмарами земля укрилася
Сонечко
яснеє, в пітьму скотилося
тай сховалося
Так рік за роком, часи минають,
А сонце
теплеє не виглядає,
і в
зраді-холоді, люде убогії!
Біз сяйва теплого, з душею голою,
Біз знання правди – законів бога!
В пітьмі шукають тую дорогу.
Що йде до світла, пісень та долі!
Де розляглося життя превольне…
Ой люде, люде! Коли ж то буде,
Що спаде з ваших очей полуда?
Що розум знанням! сяйвом засяє!
Щоб кожний сонце своє ви мали.
Щоб вам світило! Гріло-живило,
Все що замерло, що не родилось…
Щоб розігнало хмари-тумани!
Щоб у темноті ви не блукали…
Але ж, шановний Батьку, такі вірші це мій спочивок.
Я їх писав і тепер інколи пишу, але ж друкувати нічого не друкував, то дарив
приятелям, то складав, вважаюче їх слабими, та й ніде було друкувати, а тепер
усе нове і пишет[ь]ся і співаєт[ь]ся на иншій лад і на іншій голос, ну і лежать
доки миші поїдять. Є нескінчені, наче й не погані речі, але якось і кінчати не
хочеться, тепер якась і поезія: стукіт, гуркіт, огонь, дим, кров, мораль груба,
краси нема, тіки й спочине душа над красою старого пісьма.
На листівку Вашу я зберу що-небудь і пришлю Вам.
Спасибі ж Вам за Вашу і приязнь і ласкаву відповідь, тепер я напишу доброму Іллі
Юхимовичу і все до чиста розкажу, та й Вас прошу не забувать мене і надалі, бо
не дуже весело було жити в селі і раніше, а тепер зовсім погано, одне другого
боїт[ь]ся, одне другого цураєт[ь]ся, поділені на партії чортом дивлят[ь]ся один
на другого – тяжко
Ну буд[ь]те довго, довго живі і здорові.
Шануючій Вас
О. Білогруд
VІІ
І
1929 року
ДНІМ. Арх‑12477.
№
55. ЛИСТ О. І. БІЛОГРУДА
2.10.1930
с. Шахове – Дніпропетровськ
с. Шахово
(Октябрьске)
1930 року жовтня 2
Високоповажний
і шановний
Дмитро Іванович!
Десять років оце просидів у своєму селі в страшенну
колотнечу, нікуди не виїжджав, нікого пісьменного не бачив, ні с ким не гомонів
і так прокис і зацвів, що неможно й дихати стало і я поклав на думці поїхать на
Дніпро – провітритись та кортить і Вас провідать. Але ж не знаю: чи влучу так,
як хочеться; чи Ви живі здорові і чи там мешкаєте, де й раніше? Пишіть, будь
ласка: коли і як найкраще влучить до Вас.
Шануючий Вас О. Білогруд.
Ново-Економичне Артемівської округи, село Октябрське
О.І. Білогруду
ДНІМ. Арх‑12478.
