Городництво та болгари

 

Городництво та болгари

Антон Мітов (болгарський митець) - Старозагорска кебапчийница.

Ситуація по різним повітам Катеринославського губернії з городами та вирощуванням овочів була майже однакова. Городництво не носило промисловий характер, вирощували лише для себе, крім приміських населених пунктів, що збували овочі в місті (але треба розуміти, що міст тоді було небагато, центом губернії було місто, центром повіту було місто, і були ще позаштатні міста як наприклад місто Слов'янськ в Ізюмському повіті). Але зростання безземельного населення що прийшло на рудники, фабрики, заводи потребувало багато провізії.

На 1886р в Бахмутському повіті займалось городництвом 20 сімей у селищах і ще 8 сімей на рудниках та біля залізничних станцій. Збували овочі в Бахмуті, Юзівці на великих залізничних станціях і рудниках.

Земство розуміло цю проблему і організовувало курси з городництва для вчителів народних училищ, щоб ті передавали знання вже своїм учням. Організовувало сільско-господарські курси, які їздили по різним населеним пунктам, де агрономи та різні вчені читали лекції в тому числі і про овочівництво. Але ще на початку 1914р бахмутське земство писало:

"хороший огородник, при благоприятных почвенных угодьях и при близком от него рынке для сбыта, как вблизи крупных городов, шахт и заводов как, например Бахмутский уезд, из клочка огорода мерою в две - три десятины, может так хорошо жить, как если бы хлебороб на десяти-пятнадцати десятинах полевой земли. Огородничество в Бахмутском уезде, при громадном спросе на его продукты пришлым рабочим людом, при его современном низком уровне развития. А вместе с тем цены на рынке стооят неимовернно высокие. И все это можно обьяснить только умением людей хорошо поставить дело огородничества. Сплош да рядом хозяева вместо того, чтобы заняться одной этой отраслью, бросив на "все", и в конце концов выходит "ничего". Гибнут дела и на поле и на огороде. Вместо барышей получаются одни лишь убытки. Ниже постараюсь в кратких словах рассказать о хорошо организованном и доходном огороде болгарина. Несколько лет тому назад, болгарин заарендовал 3 десятины огородней земли вблизи одного из крупных заводов Бахмутского уезда, из которого ежегодно выручается: с одной десятины ранней и поздней капусты, считая по 5 коп. средним за головку - 1100руб, с одной десятины моркови, петрушки, свеклы и прочих 1000 руб и с одной десятины редиса, томата, синих боклажан и прочих - 1300 руб., а всего 3400 рубей. Ежегодные же расходы по ведению дел в этом огороде будут следующие: аренда 3 десятин земли - 210 руб., содержание работниц - 360 руб., на наем рабочей конной силы - 730 руб., на выписку огородных семян - 100 руб и на все остальное хозяйственые расходы и по содержанию семейства болгарина - 1000 руб., а всего ежегодно расход - 2400 рублей. Если мы вычтем из ежегодной валовой выручки в 3400 руб., все годные расходы = 2400 руб., то получим чистой прибыли - 1000руб. Предположим, что последние расчеты будут до некоторой степени верны, но что пришлые из заграницы болгары живут у нас этой отраслью хозяйства довольно хорошо, то это факт неопровержимый.

Здесь я пожелаю русским хлеборобам быть настолько трудоспособными умственно и физически, как болгары..."

Тут під "русскими хлеборобами" маються на увазі усі східні слов'яни.

Як бачимо, з 1886р по 1914 майже нічого не змінилось, місцеві селяни не дуже мають бажання починати займатись, чимось новим, а у тих, хто пробує не дуже виходить. Натомість з'явились болгарські огородники які майже монополізували цей ринок, і це не тільки в нашому повіті, а й в інших. Болгари розумілися, на вирощувані овочів, вони орендували землі вздовж річок, озер біля міст, заводів, рудників, де були споживачі їх товару. Як писало бахмутське земство,  найкращім місцем для городів будуть широкі рівні долини річок де близька підгрунтова волога, що знаходиться на глибині не більше 3 аршин (≈2.13м). Вирощування овочів вимагало багато води, цю проблему вони виріщували за допомогою чигиря (водяного колеса), що піднімало воду з річок і спрямовувало до огорода. Таке колесо коштувало в Херсонській губернії трохи менше 100 рублів, але треба було ще мати добрий посівний матеріал, розуміти як оброблювати землі, тому у місцевих селян це не дуже й виходило. 

Але трапилась Перша світова війна і Болгарія в неї вступила в 1915р. проти Сербії, тобто проти россійської імперії. 

З початком війни в російській імперії почалась боротьба с "немецким засильем" тобто права німців і меннонітів, що мешкали на території рос. імперії обмежувалась різними законами, вони за безцінь продавали свій бізнес, та землі. Так само сталося і з болгарами.

Ось що писав управляючий ділами всеросійської сільскогосподарської палати: А.А. Чучупал "До объявленія войны Болгаріи дѣло огородной культуры на огромномъ пространствѣ Россіи находилось въ рукахъ болгаръ. Кому неизвѣстны такъ называемые «болгарскіе огороды» Сѣвернаго Кавказа, Крыма, окрестностей Одессы и др. мѣстностей юга и юго-востока? Болгарское засилье въ огородномъ дѣлѣ столь же глубоко пустило свои корни, какъ и нѣмецкое въ остальныхъ отрасляхъ народнаго хозяйства нашего отечества. Достаточно сказать, что, напр., возлѣ Одессы подъ этими «болгарскими огородамп» была занята площадь свыше 1,5 тыс. дес., въ Кубанской области чуть ли не 50% всѣхъ огородовъ было въ рукахъ болгаръ. Столь же колоссальныхъ размѣровъ достигаютъ они въ Екатеринославской губ., Пензенской и др. Не одинъ десятокъ милліоновъ рублей чистаго золота вывезенъ болгарами изъ Россіи въ видѣ выручки за «болгарскій» перецъ, кабачки, капусту, помидоры и пр.'овощи. Съ момента «состоянія войны съ Болгаріей» положеніе вещей круто измѣнилось. Болгарскіе огороды ликвидированы всюду. Слѣдовательно, встаетъ вопросъ о должномъ ихъ использованіи средствами и усиліями русскихъ огородниковъ теперь же и незамедлительно. Задача эта тѣмъ болѣе срочнаго характера, что армія требуетъ овощей каждый день въ огромнѣйшихъ количествахъ, населеніе городовъ, въ свою очередь, должно быть обезпечено овощами. Пока что спросъ удовлетворяется изъ запасовъ прошлаго, но эти запасы отнюдь не неизсякаемы, и не сегодня-завтра можетъ разразиться тяжелый кризисъ овощей."

Як імперія виходила з цієї овочевої кризи то, вже інша історія, а зараз трохи інформації про болгарські колонії в Бахмутському повіті і на півдні Ізюмського, що сьогодні є територією Донецької області.

1. Болгарські огороди між колонією Нью-Йорк і залізничною станцією Залізна (Фенольна)

За спогадами меннонітів 

Село Нью-Йорк лежить біля підніжжя цього пагорба, з якого ми робимо наші спостереження. Вузька долина внизу обмежена руслом річки Торець. За річкою на його східному березі розкинулися численні ділянки городніх полів болгар, які забезпечують потреби овочевих ринків у сусідні міста та села. Декілька водяних коліс приводиться в рух волами, які зрошують родючі поля.

Червона лінія це стара дорога, що проходила впритул до сучасного забору фенольного завода, територія яку поглинув завод і далі на північ була зайнята болгарами

Ще один спомин менноніта з Нью-Йорка.

Влітку, коли ми (Корнеліус Браунс) жили на північній околиці села, болгарські поля лежали через річку від нашого заднього саду. Будинок з дерну (землянка або шалаш), що використовується для укриття на літній період.

На березі стояло велике водяне колесо, яке рухалося упряжками волів або коней і оберталося майже все літо. Колесо було з відрами, які занурювалися у воду при обертанні колеса, а коли повне відро піднімалося на максимальну висоту, воно спорожнялося в жолоб, який нахилявся до полів. Як працювало це обладнання, я не можу описати з пам'яті. Мені було тоді шість чи сім років, і час від часу ми з двома братами відвідували цих смаглявих чоловіків. Коли ми стояли на березі, нам кидали у воду моркву чи редис. Взимку бідні хатини болгар стояли занедбаними, і ми завжди раділи, коли навесні помічали життя, що відродилося, на іншому березі. Здається, весь східний берег, наскільки це було відомо нам, був зайнятий цими овочівниками, поля їх доходили до Леонідівки, версти в трьох на північ від нас, а може, й далі. Наскільки далеко вони сягали, я не можу сказати.

Ось ця вузенька смужка де Ви бачите напис "Р Кривой Торец" між річкою та залізницею використовувалась болгарами

А ось вже спомин Ковбасенко, котрий підробляв при будівництві фенольного завода: "Як зараз пам'ятаю місцевість, де закладався завод. Неподалік від залізничної станції стояло два степові кургани, які називалися козацькими могилами. Біля них проходила телефонна лінія з Горлівки до Костянтинівки. Трохи далі до річки стояв колодязь городника-болгарина, який жив тут.

Коли почалося будівництво кургани розрівняли, телефонну лінію перенесли убік, на південь. А колодязь у нагоді. З нього ми ще довго носили воду робітникам."

2. Болгарські огороди на річці Клебан-Бик напроти меннонітської кол. Катеринівка 

Також менноніти згадують, що напроти їх колонії Катеринівка, через річку Клебан Бик знаходились болгари, тоді ще не було водосховища в цьому місці

"По інший бік річки лежали овочеві поля болгар, які вміли отримувати ранні та свіжі продукти та збували на ринку сусідньої Костянтинівки."

Перенесемось ще далі на північ.

3. Болгарські колонії напроти бутилочного заводу у Костянтинівці на річці Кривий Торець

Зі споминів Асмуса:

"Отец мой был принят в контору стекольного завода. 

Но на первое время нам отвели жилье в небольшом — на две квартиры — каменном домике не при стекольном, а при бутылочном заводе. 

Домик этот находился на ровной, как стрела, улице, состоявшей сплошь из совершенно одинаковых домов, отделенных друг от друга одним и тем же расстоянием. При каждом доме был огород, растительности никакой. Улица доходила до реки, над которой нависал высокий обрыв. Река эта называлась Кривой Торец. 

міст через р. Кривий Торець в Костянтинівці

Течение ее было перпендикулярно той улице, на которой мы жили. Бережок ее — со стороны бутылочного завода — был возвышенный, противоположный — низменный. 

На низменном берегу тянулись огороды болгарских поселенцев, там же высилось орошавшее эти огороды сооружение, конструкция которого была известна уже древним египтянам. Над рекой рядом с берегом стояло вертикально уставленное огромное колесо, а по его окружности были прикреплены ведра. Колесо вращалось вокруг собственной втулки при помощи ворота, который приводится в движение лошадью, ходившей вокруг небольшой площадки. При вращении колеса ведра, опускавшиеся и проходившие внизу, черпали из реки воду, а поднимаясь вверх, опрокидывали ее над желобом, по которому вода текла далее на огороды. Лошадь погонял по кругу хлопец, изредка покрикивавший на свою клячу, чтобы она не прекращала движения, и хлопавший при этом бичом. Я как зачарованный смотрел на эту оросительную технику, которая казалась мне величественной и необыкновенно занимательной.

Справа от реки и от улицы, на которой мы жили, тянулась громадная, обнесенная темным забором, территория бутылочного завода"

Вздовж залізниці рухаємося далі на північ.

4. Боларскі огородники між Краматорськом та Слов'янськом

1904р. З листа Леонори Паардекоопер дружини директора соляної шахти в Ступках

Мы выходим в Краматорске, где должны пересесть на скорый поезд на Славянск. Ждем полчаса. В зале ожидания душно, воздух не шевелится. Но нам удается в такую рань получить прекрасную чашку кофе или чая. Приходит носильщик с сообщением, что прибыл поезд на Славянск. 

Он уже отнес ручную кладь в купе, которое занял для нас. Оба старших мальчика уже полностью проснулись и скачут по перрону. Теперь все вокруг становится красивее, до этого же были лишь бескрайняя равнина и степь без деревьев, а теперь видим много домов.

 Здесь осели болгары, они искусные садоводы, используют особый полив, пытаясь удобрять и увлажнить сухую почву. Так они выращивают клубнику, дыни, помидоры и другие овощи и фрукты (которые намного лучше, чем выращенные русскими) для целого Славянска и округи и даже продают их вглубь страны. Даже здесь уже много деревьев, что для нас непривычно - в сухой степной зоне деревья не растут, так как земля слишком твердая и сухая. Но в прошлом здесь были леса, сотни и тысячи гектаров; очень давно богатые землевладельцы их вырубили и сожгли.

 Теперь мы едем через плодородную местность, с множеством хозяйств; водные мельнички перекачивают воду в каналы, находящиеся уровнем выше. Все это производит благоприятное впечатление. На заднем плане - холмы, покрытые лесом. Через час мы приезжаем в Славянск, где выходим из поезда.

Через те що, Болгарія вступила в Першу світову війну на боці супротивника російської імперії ми маємо призвища болгарських огородників, що жили біля Краматорська

Іванов Іван Бойчев 34 років, огородник, має 6 конів, 2 брички і інструмент для огородництва, православний, проживає в російській імперії (далі буду писати просто р.і.) 9 років, місце народження с. Плако околиці Терновскої в Болгарії дружина і сестра в Болгарії.

Петков Петко Дим(ш)ов 26 років, огородник, православний, проживає в р.і. 5 років народився також в с. Плако всі рідні в Болгарії

Попов Георгій Савов 30 років, огородник, православний, проживає в р.і. 8 років народився в с Марін(и)но околиці Терновської родина в Болгарії

Попов Петр Савов 18 років, огородник, православний, проживає в р.і. 3 роки народився там же.

Бельчев Боби 50 років, дружина 39 років, діти Ганчо 9 років, Іосиф 1,5 років, має 6 конів, 3 брички, землянка, нафтовий двигун, та інструмент для городництва, православний. Народився в селі Водиці околиці Поповської в Болгарії. Батько, мати, 4 брати і син Данко 21 р. в Болгарії, брат і син Бельчо в Краматорській

Бобев Бельчо 19 років огородник, православний, проживає в р.і. 7 років народився там же, батько і мати в Краматорській

Бельчев Стойчо 26 років, огородник, православний, проживає в р.і. з 3 серпня 1915р. Батько, мати, 4 брати в Болгарії, брат Боби в Краматорській.

Кялджев Иовчо 25 років, огородник, православний проживає в р.і. 25 лютого 1914р с. Водиця околиці Поповської в Болгарії батько, мати і 3 брати в Болгарії 

5. Болгарскі огородникі біля Слов'янська на річці Торець

05.08.1909 газета Рада писала

Г. СЛАВЯНСЬК, ізюмського повіту (на Харьківщині). Нарешті наші селяне зітхнули трохи вільніше після трьохричного неврожаю; хліб цей рік уродив і таки гарненько. Якось любо дивиться як увесь степ стоїть убраний копами, копицями, валками, але хліб в копицях не залежується: його зараз же возять, молотять і мелють, бо старого борошна ніде не знайдеш. Зерно дуже гарне на вагу, з десятини збірають 120 і більше пудів. Але не всі радіють; треба зазначить, що з хліборобства живуть селяне околишніх сел та слобід, мешканці ж Славянська більше живуть з баштанів та огородництва. Але через страшенну посуху баштани майже повигоряли і бідні баштанники сумно чухають потилиці, бо десятина землі під баштан коштує 33 карбованці на рік! Трохи краще вродили огірки, але без дощу й вони сохнуть. Середня ціна на огірки зараз стоїть така: 30 —35 коп. за сотню 1-го сорту і 20 —25 —2-го. Можливо, що ціна збільшиться. Трохи краще стоїть справа з огородництвом в болгар, бо вони позасівали свої огороди по-над річкою Торцем і поливають огороди машиною. Картопля вже пожовкла, але в кущах поганенька.

6. Горлівка

Болгарські огороди згадує у своєму романі і письменик Юрій Чорний Діденко. Для своєї роботи "Правда на земле одна" він узяв багато справжніх локація, прізвищ, та подій. Тому не можна виключати, що місцезнаходженя болгар в його романі є справжнім, а не вигаданим.

"За все лето землю покропили только два небольших дождя, и то не в лад. Один хлестнул по заводу, по станции, по шахтному двору, где под эстакадами лежали тысячи пудов неотгруженного из-за нехватки вагонов угля, и он самовозгорелся - сотни людей спешно разгребали его несколько дней. Другой прошел над безлюдной каменистой Железнянской степью, а главное - болгарские огороды, что раскинулись за железной дорогой и кормили поселок, - как нарочно обминул"

"На Угольный рудник с Алексеевки шла прямая проселочная дорога: мимо болгарских огородов, затем степью, вдоль балок"

Виходить, що болгарські огороди знаходились вздовж залізниці десь між х. Олексіївка та зал. ст. Горлівка.

Нажальль в жодному описі ми не бачимо як виглядали болгари. Але ми маємо опис речей болгар, що були купленні або подаровані в Слов'яносербському повіті (Луганська обл) для музея Поля в Катеринославі