З історії тракторобудування, перший слобожанський трактор з Барвінкового
Одним з символів цієї війни стали тракторні війська. З тракторами можна побачити силу-силенну мемів. Коли ж з'вились перші українські трактори. Хтось згадає про колісний трактор "Запорожець", котрий було розроблено на націоналізованому заводі менноніта Копа в Кічкасі інженерами меннонітами Ремпелем та Унгером, потім, виробництво було перенесено на завод №7 націоналізований у менноніта Фукса, де вже вироблялись двигуни до цього трактора, але це радянська історія, а до цього, що не використовували трактори.
Використовували, спочатку звісно іноземні, а потім
і самі почали робити, дослідні зразки. На теренах сучасної України, що входила
до російської імперії (інформація про тракторобудування на теренах України, що
входила до Австро-Угорщіни мені невідома) розробками в цьому напрямку також
займались менноніти та німці.
Завод Г. Шредер в Гальбштадті, Таврич. губ., побудував
два трактора с вертикальними одноциліндровыми нафтомоторами (тип ,,Дон-Карлос“).
Завод Т-во ,, Коп“ в Кичкасі побудував трактор в 35
сил. Двигун був німецького виробництва трьохциліндровий, але в майбутньому планувалось
замінити на чотирьохциліндровий свого виготовлення.
Також у Кичкасі
на заводі Унгера, планувалось виготовляти трактори за зразком, американського (Kinnard-Haynes „Flour Сіty“ Tractor), але
через Першу світову війну того не відбулося.
Одне з найбільших підприємств сільськогосподарської
техніки Гельферіх Саде в Харкові планувало разом з американською компанією Холта
(трактори „Катерпіллар") запустити виробництво тракторів. Гельферіх Саде вже
виписав двигуни, а Холта купила промислові будівлі в Києві, але і тут Перша світова
війна стала на заваді
Першим же слобожанським
трактором, став трактор вироблений в Барвінково меннонітами.
В 1910 году в Барвінково - починає працювати завод сільськогосподарських
машин "Промінь". Засновниками підприємства були Классен, Фрезе та Дік. Ділянку з корпусом було придбано біля залізничного
вокзалу. Приміщення колишньої олійниці переобладнали під цех заводу (невдовзі
воно згоріло, і власники побудували нові корпуси, один з яких у видозміненому
вигляді існує досі). У 1912 разом
з іншими підприємствами Барінкового запропонували Ізюмському земству угоду для
можливості лікування своїх робітників в місцевій земській лікарні. За цей рік зафіксофано, що на заводі працювало 62 робітники
Документ що 1-го
серпня Чавуно-Ливарний та Машинобудівний завод товариства "Промінь"
перейменовується на Механічний Чавуно-Ливарний та Машинобудівний завод
товариства "Классен, Фрезе та Дік". Також можна побачити на докумені, що за якийсь винахід завод було нагородженно золотою медаллю в 1912р на виставці в Ростові н Д.
Завод Т-ва Классен, Фрезе и Дік на ст. Барвінково, побудував
15—сильний трактор та автоплуг по типу Штока. Трактор мав 15-ти сильний 3-х циліндровий
двигун, заводу Гарнера, пристусований під білу нафту. Завод продав цей трактор
за 3.500 рублів. До трактора прироблено сильний двухлемешний плуг. Автоплуг, на
1916р був ще не закінчений так як 4-х
циліндровий 25-сильний двигун не був отриманий, через війну. Автоплуг мав 3
корпуса, подальша його доля невідома.
Розбір фото
трактора цього завода зробленно в работі Лупаренка
Становлення тракторобудування в Україні / Г. В. Лупаренко
"Використаний для трактора тип трициліндрового
двигуна, на думку вітчизняних вчених, був найбільш придатним для використання у
вітчизняних умовах, причому такий двигун
вважався найкращим навіть на початку 20-х років (див. нижче). Двигун
розміщувався в передній частині машини й закривався облицюванням (капот), там
же знаходились два напрямних колеса. Одне ведуче колесо великого діаметру
розміщувалось за двигуном, тобто машина мала три точки опори – триколісний
рушій. Водій розміщувався зьправого боку позаду ведучого колеса з таким
розрахунком, щоб міг бачити праве напрямне колесо, яке зазвичай йшло в борозні,
та плуг, над яким він, практично, сидів. Оригінально була вирішена головна передача, що
являла собою пару шестерень (велика з внутрішнім зчепленням, прикріплена до
ведучого колеса, та мала – приводилась в рух від двигуна). Використання одного
ведучого колеса значно спрощувало конструкцію, що дозволяло відмовитись від
виготовлення такого складного вузла як диференціал.
Це особливо важливо, якщо взяти до уваги, що даний завод виготовляв сільськогосподарські
машини в порівняно невеликих обсягах, обмеженої номенклатури, тобто мав досить
обмежені технологічні можливості виготовлення складних вузлів та механізмів.
Важливо відмітити, що в той час тракторні плуги мали, як правило, три колеса,
на яких транспортувались і здійснювали оранку. На вищезазначеному фото можемо
бачити, що двокорпусний плуг в транспортному положенні піднятий навісною
системою трактора. Ця схема сьогодні найпоширеніша для транспортування
невеликих плугів та сільськогосподарських знарядь, і стала поширеною лише після
впровадження в конструкцію трактора гідронавісної системи вже в середині ХХ ст.
Питання щодо способу підняття та опускання плуга першим вітчизняним трактором
ще потребує дослідження"
