Історія двох меморіалів
Після 24 лютого наше селище почало піддаватися сильним і хаотичним обстрілам. Незважаючи на те, що представники рф розказують, як важлива для них спадщина великої перемоги, насправді вони знищують все підряд, під ударами виявилися і меморіали Другої Світової війни в Нью-Йорку.
Вирва біля меморіалу при зал. ст. Фенольна.
А якою є історія цього меморіалу? На надгробній плиті ми бачимо, що тут поховані люди в різний час 6 осіб у 1918 р., 4 у 1921 р., 1 у 1922 р., 2 у 1941 р. і 13 відомих і 42 невідомих солдата у 1943 р.
1) У паспорті меморіалу сказано, що у братській могилі поховані партизани загиблі в бою з красновцями у листопаді-грудні 1918 року, але ця інформація відрізняється від телеграми представника агітпоїзда
3 квітня 1919 р. з Ярославля вирушив агітпоїзд на фронт його завданням було інструктування, постачання літературою та плакатами культурно-освітніх установ прифронтової смуги, частин Червоної Армії, влаштування мітингів, спектаклів, показ кінокартин червоноармійцям та населенню. Далі текст телеграми відправленої одним із працівників агітпоїзда до Політуправління Реввійськради Республіки 10 травня 1919р.: "За період з 30 квітня по 9 травня потягом імені Карла Лібкнехта «Ярославець» у прифронтовій смузі Костянтинівського району влаштовано сім соціалістичних спектаклів, чотири мітинги, прочитано дев'ять лекцій на різні теми, влаштовано два дивертисменти. На ст. Залізній затримались. При величезному збігу народу відбулося поховання вбитих 1-го травня товаришів червоноармійців, де з надгробними промовами виступали агітаційні та лекторські сили потяга..."
Нажаль не зберіглось метричних книг Архангело-Михайлівської церкви села Залізного за 1917-1918р., але зберіглися за 1919р і там ми знаходимо запис про те, що в 5 березня був вбитий білогвардійцями, а 21 квітня похований Федір Олексійович Камишов громадянин з селян села Залізного, 22-х років
Тобто він не міг бути вбитим та похованим у 1918р, а це значить, що запис в обліковій картці військового поховання не відповідає дійсності.
2) У паспорті меморіалу сказано, що у братській могилі поховані працівники міліції загиблі у сутичці з куркульською бандою у 1921 році, а ось спогади Ганни Браун
"Після плутанини і безладу революції багато землевласників втекли зі своєї землі, і тому деякі з них знайшли притулок у Нью-Йорку. У маєтках, як і раніше, існувала небезпека вбивств і переслідувань. Ходили чутки, що існують групи добровольців, які хотіли захистити населення від розбійників , вбивць і банд грабіжників На наступний день після різдвяних канікул 1920 року в Нью-Йорк прибула група російських офіцерів і добровольців, що приєдналися до них, у тому числі кілька німецьких молодих людей, які розмістилися в занедбаних приміщеннях будинку Петра Діка і розпочали свою вербувальну діяльність У цьому районі навіть з Нью-Йорка було кілька людей, які приєдналися до Білої армії, в результаті цих людей тренували, бо їх потрібно було підготувати до можливих зустрічей.Командиром групи був Роговский, який тримав суворий суд. Якщо траплялися підозрілі особи, їх після нетривалого допиту відчайдушно, зазвичай уночі, розстрілювали за селом у глиняному кар'єрі та ховали там. Як часто я чула ці постріли ночами!
Настав день, коли Нью-Йорк зазнав нападу, було багато стрілянини та кілька влучень, але пошкоджень було мало. Свого часу загону Роговського довелося висунутись у бік Леонідівки, і стався перехресний вогонь, внаслідок якого загинуло кілька людей, зокрема хлопець із Нью-Йорка Йоганн Леппке. Коли Білій Армії таки довелося відступити, незважаючи на численні бої туди-сюди, а Червона Армія остаточно зміцнилася, новий режим зробив зусилля щодо стабілізації політичної ситуації та встановлення порядку за своїм задумом. Трупи в глиняній ямі отримали заслужене поховання як мучеників комунізму та почесне вшанування виступаючих. Для проведення цього публічного поховання було мобілізовано біженців із хуторів та колишніх багатіїв із села. Довелося копати братську могилу за вокзалом і сюди, на мою думку, після перенесення з глиняного кар'єру поклали чотири труни, обвішані червоними прапорами. Чи ще були, я не знаю. Але чотири труни, які я бачив, наближалися до нашого будинку."
І треба сказати, вона не помилилася. Ми бачимо на плиті, що в 1921 р. поховано 4 особи.
3) Як помер член ревкому в 1922 році поки невідомо.
4) Поховані в 1941 р, рядовий Соболь Михайло помер в евакогоспіталі від отриманих раніше поранень, мабуть госпіталь проходив через нашу станцію, і поховали на найближчій. Як загинув підпільник Хвостик та хто його поховав невідомо.
5) Поховані солдати в 1943 р. загинули при звільненні Донбасу нашого та сусідніх населених пунктів
Як змінювався сам меморіал. В карточці написано спочатку була лише братська могила, а в 7.05.1967р. додали пам'ятник "скорботний воїн" на фото ми бачимо наступне
На цих фото ми бачимо, що на пам'ятнику "скорботний воїн" є дві дошки з написом. На наступному фото, яке зроблено пізніше ми вже бачимо, що одна дошка зникла
На ще більш пізньому фото ми бачимо що з'явилась одна велика дошка з написом, та побудували трибуну для виступу.
Потім, в карточці написано, що 1985р була споруджена стіна, на якій закріпили дошки з прізвищами полеглих робітників фенольного заводу на різних фронтах, а також був встановлений вічний вогонь. І як бачимо на сучасному фото дошка з написом на пам'ятнику "скорботний воїн" знову зникла, та була прибрана трибуна
Невідо коли точно, але скоріше за все 1990-х зникли букви на наступному фото вже не бачимо напис "ИМЯ ТВОЕ БЕССМЕРТНО"
З часом багато прізвищ було майже не можливо прочитати на стіні, та бійці ЗСУ, що боронили наше селище, долучилися до ремонту меморіалу та відновлення прізвищ.
Історія меморіалу біля машзаводу
Спочатку ветеранів, що працювали на машинобудівному заводі вшановували не території заводу біля памятника Леніну, що знаходився між центральною прохідною та ковальским цехом, тут же приймали дітей в піонери. Це фото зроблене ближче до першого цеха
На цьому фото видно, що пам'ятник Леніну стояв навпроти ковальського цеху. Потім Ленін переїхав до ДК на Петровську гору, а на його місці з'явилась клумба з розами, стіна та бюст Петровському
А біля пошти у 1975р побудували меморіал з прізвищами загиблих робітників машинобудівного заводу на різних фронтах, ніяких захоронень на цьому меморіалі немає.
Потім на меморіалі був встановлений літак, то як він був встановлений можна подивитися на цьому відео
Після банкрутства машзаводу, тобто десь після 2005/2006рр, його майно розпродували. І цей меморіал був на балансі заводу, його викупив місцевий підприємець Юрій Жуков та передав селищу.
фото з сайта http://donbass.ua
