Спір між Донбасом і "Юго-Востоком" за Таганрог і Шахти

 Після того як написав пост в фб про річницю Донецької області, виникло бажання подивитись, а як же реагували місцеві на те, що передали частину Донецької губернії до складу Південо-Східному краю РСФРР

1922р Александровськ Грушевський (Шахти) та Таганріг у складі Донецької губернії

Нажаль с таганрогськими газетами біда, за цей період знайшов лише один номер, а ось с донбаськими все добре. Звичайно треба розуміти, що тоді газети були не представниками звичайних людей, чи олігархів, чи медіаходингів, вони були прес центрами/секретарями місцевої, республіканської, та союзої влади. Далі будуть йти скріншоти з газети "Красное знамя" це щоденна газета Таганрогського окружного комітета КП(б)У, Окружного виконкома та окружного бюро профспілок. Газети "Кочегарка" орган Донецького губернського комітета КП(б)У, Губернського виконкома та Донугля, що виходила в м. Бахмут (Артемівськ), та газети Диктатура труда орган Сталінського окружного комітету КП(б)У окружного виконкому і окружного бюро профспілок. Звичайно хотілося б побачити, що з цього приводу думали звичайні люди, шахтарі, робітники різних фабрик та заводів, але маємо, що маємо, тож подивимось як реагувала на це місцева влада, місцеві партосередки
Які були аргументи в кожної зі сторін. Південо-Східний край (Юго-Восток) наголошував на тому, що йому потрібно паливо для своїх підприємств, а також на важливості морського порта в Таганрозі для края, і на історичних відносинах Ростова та Таганрога. На що Бахмутській окружний комітет доволі іронічно відповів, що а давайте краще приєднаемо Ростов, який тяготіє до Донбасу, а центр Південо-Східного края перенесемо в Краснодар. Чиновники в Бахмуті вказували на те, що в тих районах котрі хочуть від'єднати в більшості проживають українці, по друге навіщо розпорошувати вугільну промисловість, має бути єдиний центр управління нею, та вважали, що неможна розривати пролетарську сім'ю Донбаса, а також на тому скілки сировини з України поставляється в Таганрог, шо вугіля Шахтинського округу необхідне підприємствам Донбасу, тобто повинне зберігтись господарська єдність, уся налагодженна вже логістика.
Які ще важливі висновки з цих повідомлень можна зробити. Заголовки "За единый Донбасс", натякають, що в цей час Донецька губернія, для місцевих чиновників, була уособленням єдиного Донбасу. Вони також пишуть, про те що Донбас, це щось особливе, що відрізняється від інших країв, про "єдину пролетарську сім'ю", та "Донбассовский патриотизм". Було так тоді для звичайних мешканців, для шахтарів, заводчан, лікарів, колгоспників, чи цю особливість та єдність бачили лише чиновники, важко сказати, я думаю ще багато людей марили повернутися колись додому, і бачили Донбас тільки, як місце для праці, не для життя. 

Один з колишніх робітників газети "Кочегарка" Михайло Байтальський, в своїй книзі написав так про цей Донбасовський патріотизм "Сору из избы никто не вынесет - все свои! Они превратили Артемовский округ в свою семейную вотчину. Присланых Центральным комитетом из других организаций они не принимали, делая при этом эдакий гордо-пролетарский вид: "Мы, донецкие рабочие, не нуждаемся в подкреплении из других мест!"

Викопіювання з карти Донецької губернії для проєктування кордону між Донецькою губернією УСРР і південним сходом РРФСР. Без дати.
Використовувалася під час розгляду заяв громадян населених пунктів Північно-Кавказького краю до ВУЦВК про приєднання до України у 1928 р.
ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 3. Спр. 3275. Арк. 1а

Красное знамя 26.04.1924г

Кочегарка 19.04.1924

Кочегарка 25.07.1924

Кочегарка 30.07.1924

Кочегарка 31.07.1924

Кочегарка 5.08.1924

Кочегарка 8.08.1924

Кочегарка 13.08.1924

Кочегарка 14.08.1924

Диктатура труда 24.08.1924

Кочегарка 1.10.1924